володіти

володіти
-і́ю, -і́єш, недок., ким, чим.
1) Мати що-небудь у своїй власності. || Мати певну обдарованість, відзначатися чимось (голосом і т. ін.).
2) також без додатка. Те саме, що володарювати.
3) перен. Мати можливість підкоряти когось своєму впливові, своїй волі. || Опановувати, охоплювати когось (про думки, почуття).
4) Уміти діяти, користуватися чим-небудь. || Добре знати що-небудь.
••

Володі́ти перо́м — пишучи, майстерно викладати свої думки.

5) Бути спроможним рухати частинами свого тіла.
••

Володі́ти собо́ю — уміти стримувати себе, триматися врівноважено, спокійно.


Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Поможем написать реферат

Смотреть что такое "володіти" в других словарях:

  • володѣти — ВОЛОДѢ|ТИ (14), Ю, ѤТЬ гл. Обладать, владеть, иметь власть; управлять: поищемъ собѣ кнѩзѩ. иже бы володѣлъ нами. и судилъ по праву. ЛЛ 1377, 7 (862); ˫Арополкъ посадники сво˫а посади в Новѣгородѣ. и бѣ володѣ˫а единъ в Руси. Там же, 23 об. (977); …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • Володіївці — множинний іменник населений пункт в Україні …   Орфографічний словник української мови

  • володіти — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • володієвецький — прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • володільник — іменник чоловічого роду, істота рідко …   Орфографічний словник української мови

  • володільниця — іменник жіночого роду, істота власниця рідко …   Орфографічний словник української мови

  • володільницький — прикметник рідко …   Орфографічний словник української мови

  • володіння — іменник середнього роду …   Орфографічний словник української мови

  • володільницький — а, е, рідко. Стос. до володільника, володільниці …   Український тлумачний словник

  • володільниця — і. Жін. до володільник …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»